...В кiнцi червня до нас прибула трiйка з Житомиру для проведення мобiлiзацiї, в складi тов. Лютого, Карпенка(Цiолтан) та Севрука. Це було в той час, коли Денiкiн зайняв Харкiв та иншi мiста, а на Волинi оперувала банда Соколовського. Агiтацiя агентiв Петлюри пустила глибокi корiння на селi. Антирадянський настрiй села вiдбився й у мiстi. Перебувана трiйка внесла багато бадьорости й ентузiязму в нашi лави i ми горячково запрацювали по вербуванню населення. На протязi двох днiв робiтники були забеспеченi лiтературою й вiдповiдними документами, бо багатьох волостей прийшлось їхати нелегально. У п'ятницю вночi з 3 на 4 липня (можливо, що дата не совсiм правильна) ми були розбужденi сильною стрiляниною, яка була мiж бандитами 1 деякими комунiстами, бувшими тодi в заставi за мiстом бiля вiйськового шпиталю. Серед них був i тов. Чернов. З особливим героiзмом, будучи пораненим, i не вiдчуваючи цього, вiн вiдбивався з наганом у руках вiд бандитiв, поки без памятi, сходячи кров'ю, не був перевезений прибувшими з мiста товаришами до Паркому. Стрiлянина втихла i нiби заспокоїлася. Негайно було скликано засiдання Паркому й Виконкому i було зорганiзовано Вiйськово-Революцiйний Комiтет пiд головуванням тов. Лютого, будинок же Паркому був перетворений у штаб Вiйськ-Ревкому, де й були залишенi в мiстi комунiсти. Зв'язку з Житомиром не було завдяки бандам, що зайняли всi шляхи. Вiйська в мiстi теж не було, крiм вартового батальону, котрий складався майже з тих же бандитiв, котрий згодом з единим тодi кулеметом перейшов до бандитiв. Був наскоро сформований загiн iз залишившихся в мiстi комунiстiв, чекiстiв, членiв "комфербанда" (спiлки еврейський комунiстiв), а також затримували всiх проїзжих червоноармiйцiв. Кинуте гасло - "Усi до зброї" знайшло вiдгук у небагатьох. Через два днi, в недiлю, знов була стрiлянина в церквi, викликана сходом громадян, котрих скликало духовенство для розв'язання питання про пiднесення повстання в мiстi, через те що в повiтi й на селахвоно вже почалося. Своєчасно наспiвшими комунiстами на чолi з тов.Лютого та Карпенко провокацiйнi промови було припинено. У наслiдок т. Карпенко був там же побитий селянами й окривавлений був перевезений до Паркому, котрий уявляв собою штаб-лазарет. Була створена надзвичайна трiйка по розбору цiеi справи в особi т. Чернова, Лютого й Киршанова. Ця трiйка засiдала два днi, питуючи затриманих селян, що брали участь у церковному зiбраннi. Вночi пiд 8 липня мiсто зо всiх бокiв було оточено повстанцями-селянами. З 20 волостей тодiшнього Звягельського повiту, 12 волостей повстали проти Радянської Влади, озброенi повстанцi рушили до мiста. Озброєнi були i старi й молодi. Цiлком зрозумiло, що проти такому утворившомуся станi й вiдсутнiсть озброєної сили, мiсто 8 липня пiддалося, а разом з ним полягли й кращi з товаришiв (Лютий, Чернов, Ананiв, Карпенко й iнш.), якi чесно й стiйко виконали свiй святий обов'язок перед Пролетарською Революцiею. ЛЕОНIДОВА (ЗАКС).